Своїми теплими довгими крилами,тебе обійняла осінь,
Ледь помітні квіти,тьмяними барвами стелять мури доріг,
Такими чужими і всетаки рідними,
Підборами був оббитий твій холодний поріг....
Неначе останній ще жовтий лист,падав на землю ховаючи смуток,
Ще одна з пташок летіла за небокрай,
Так кінчались 30 днів твоєї любові,
Ніхто не чекав, що після *добридень*вже завтра спалахне*прощавай*!
Вона,пробіглась по мокрій бруківці,
Промайнула в твому житті,як ця осіння мить з вітром у парі,
Така-трапляється раз на мільйон,така-бурхлива,несамовита,
Тяжка і дуже проста,така.......-в єдиному екземплярі!