Солодкі спогади
Виписує стежки життєві доля…
У круговерть буденності і свят
З’єднала незбагненним колом
Колишні почуття, щоб волю дать.
На радість чи біду – у неї це виходить:
Зринають в пам’яті чудесні дні,
Коли спокійно пишна осінь ходить,
Як вечорові зорі квітами були.
Сьогодні чую призабутий голос
І намагаюсь образ відновить.
Певна утіха й насолода з цього
Із вуст моїх віршем бринить.