Ти знаєш,мамо,серце як болить?
Воно болить так сильно - до нестями...
Не розумію:як надалі жить...
Навіщо мушу жити далі,мамо?
Повиростали вже сини мої
І ти пішла від мене так далеко,
Провідуєш мене ти лиш у сні
І швидко відлітаєш,мов лелека...
Дивлюся,мамо,в небо повне зір
І прошу в них поради,порятунку...
Ну а вони мені кричать:"Не вір-
Немає на землі тобі притулку!"
Я знаю...знаю,мамо,що нема...
Так хочеться до тебе вже скоріше...
Я все уже віддала,що змогла
І знаю:там де ти - там буде ліпше...
Вже скоро в вирій полетять птахи
І я із ними ,мабуть,теж порину...
Чекай на скору зустріч,мамо,ти...
Чекай,ріднесенька,свою дитину...