давай, убий мене
я буду падати, наскрізь пробитий
і прочитаний тобою, з головою
мене ця карма не мине ...
пройде хай час
ти й так моя навіки
та взагалі горітиму, як смолоскип
я буду й так, серед простих простим
допоки свої не зімкну повіки ...
ми з різних вимірів
вжились в одному світі
горітиму завжди, простим зостануся навіки
ти головний шедевр, з усіх витворів ...
якщо існуємо
то тільки серед криків, критики
якщо і чуємо, то пісні лиш, покриті пліснявою сни
бачимо удвох. і що? так, різні ми ...
та ж як однаково довкола все руйнуємо ...
© Copyright: Bohdan Naymenko, 2013