Давай, вдягни мене у сво́ї обійми,
Ти же вмієш вплітати в мою душу весь відчай,
Відчай прозорий, відчайдушно обірваний
А через тиждень як завжди... запросиш на чай
Твій чай в твоїй кухні прогіркло-терпкий,
твій голос - мов десяток оголених дротів,
Цей тиждень буде як завжди запеклий,
ти ж набудуєш й зруйнуєш ще купу мостів.
А в моєму вигаданому світі
ти поцілуєш мене трохи лівіше губи.
І якщо ти ще досі цього не помітив,
це все що в нас є, прошу, не загуби.