Минає час, а я тебе ще люблю...Ще дивним полум'ям горить моя душа. Неймовірно чарівна весна живе в моєму серці з тобою. Ти далеко, але теплом твого тіла обпечені мої вуста... На моїх руках ще живе такт твого серця... Ще живе неймовірно потрібне почуття кохати...
Ти дав мені себе. Ти дав мені те чого ще ніхто і ніколи мені не дарував. Ти дав мені життя... Життя яким наповнені мої груди і яке виривається на волю з кожним моїм видихом. Життя, заради якого ще зіллються чужі душі і розцвіте у полум’ї квітка чиєїсь любові.
Я вдячна тобі за те, що примушує мене любити тебе. За те, ради чого я кожного ранку дякую Богу, за подароване на сьогодні мені, маленьке життя. Подароване, щоб знову глянути на небо і передати через нього тобі привіт, щоб знову донести вітром потрібні тобі слова любові. Слова які навіть без мене звучатимуть в твоєму серці солодко і ніжно. Слова які триматимуть тебе на цій землі тільки для того, щоб дарувати таке ж життя іншим : я кохаю тебе... Я кохаю. Я живу. Я літаю... я лечу цим життям без тебе. Без першого мого кохання. Без першого мого...тебе.
Я з іншим. Краплинка моєї душі вже заховалася в його любляче серденько. Але ти будеш найбільшою, найвеличнішою частинкою мого життя. І я щаслива що саме ти відкрив мене для любові, саме тобою я навчена кохати по справжньому... бо тільки ти здатен дарувати життя і малювати у ньому барвисті квіти любові.