Я народилась в Україні,
Вона мій рідний дім, мій край.
Я так люблю співання солов’їні,
З полів рум’яний, свіжий коровай.
Я всі традиції народу поважаю,
Бо в них життя всіх пращурів моїх.
Я українську пісню заспіваю,
Одну з давніших українських втіх.
Це голос України, це душа.
Її співати треба щиро, друже.
Бо це не просто так, це почуття.
Вони до Батьківщини сильні дуже!
Дівчатка наші славляться за вроду,
Чоловіки своєю мужністю козацькой.
Багато хто вподобав нашу мову,
Вона одна з красивих мов слов’янських.
Про вербоньку згадати хочу я,
І про калину, про барвінок в полі.
Як на весні щебечуть тополя,
І як зозуленька кує тобі на долю.
Даруєш нам свої лани безмежні,
Багата ти безсмертною красою.
І від краси цієї я залежна,
Пишатимуся завжди я тобою.
Звільнилась ти від нападів ворожих,
Пройшла крізь війни люті, голод, страх.
Та голову хилити ти не можеш,
Ти обирала завжди вірний шлях.
Дочки й сини твої завжди йшли за тобою,
Хоч падали, були невільні, босі.
Та їх серця наповнились любов’ю,
Яку ми зберігаємо і досі!