Абрикос ! Як та завіса -
Жовтіють повсюди !
"Уродило їх до біса",
Як то кажуть люди.
Що я з ними, не робила
Крутила, сушила,
Ще й варення наварила -
Ну і натомилась !
І навіщо мені стільки !
Що з ними робити ? !
Можна їх роздати тільки !
Та й їм, ніде діти !
З часом дав пораду хтось,
Зварить самогону.
Назбирала абрикос -
Сусід дав бідона.
З цукру, дріжджів і води -
Завдала швиденько
І поставила туди,
Де завжди тепленько.
А коли прийшов той час,
Що потрібно гнати,
То бажання зникло враз -
Стала помічати,
З чоловіком дивні речі,
Почали траплятись...
Став слухняний, не перечить -
Став допомагати,
Часом десь, кудись зникає,
Веселий приходить,
Якось дивно розмовляє -
Як заскок находить !
Ще казали мені люди,
Що п"яний співає.
Понаходив собі друзів,
Як сам, та й гуляє !
Зазирнула я до бражки
І закам"яніла !
Аж дихнути стало важко ! -
Все тут зрозуміла !
Пригадала як "коханий",
Приповз опівнОчі,
Морда п"яна, сам зас..ний,
Не бачили б очі !
А якби нагнала того,
Самогону йому ? !
Уявіть собі, його !
Й що б було потОму !
Не займалась я цим, вік
Й не буду займатись !
Як п"яниця чоловік -
Це нещастя у хаті !
-----------------------
Як не хочете п"яницю -
Чоловіка мати,
То не вздумайте "кормильцю"
Самогон, той, гнати !