Оригинал:
Стус Василь :: "Вбери-но білу сукню..."
Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
на виґронені перса
і лебідь живота.
Вбери-но гарну сукню
і усміхнись лукаво
і загучи хапливо,
як скрипка, з-за плеча.
Вбери ту славну сукню
і дай мені забути
ці чорні перегони
пролопотілих літ.
Вбери пречисту сукню,
розпукни в сто пелюсток,
щоб я не загубився
між сміхом і плачем.
Осліплий і оглухлий,
знімілий і отерплий,
лечу на свій сліпучий
всеочисний вогонь.
По мотивам украинского:
Надень наряд свой белый
на гибкий стебель тела,
на гроздья нежных персей,
и лебедь живота.
Надень наряд красивый,
лукаво улыбнись мне
и зазвучи призывно,
как скрипка... и взлетай...
Надень наряд тот славный
и мне позволь не помнить
ту темень черных гонок
пролопотавших лет...
Надень наряд пречистый,
раскройся лепестково,
чтоб я не потерялся
меж радостей и слёз.
Ослепший, занемевший,
глухой и безъязыкий
лечу на свой слепящий
огонь, что чистит всё.