навіяна в мушлі
у шепоті згуслім
наповнюю русла
до серця ріки
на душу гойдливу
лягаю щаслива
як сонячна злива
на вітер щемкий
сповита у русі
повітря у вусі
я промінь безвусий
і тальвег для сну
неси мене крове
мов небо у слові
в країну любові
у смутку труну
багата на кисень
на витівки лиса
вихлюпуюсь лісом
що ласий на страх
вслухаюся морем
що чайками хворе
мов пастка в коморі
де сир для невдах
коли наступаю
то більше немає
криївок для таїн
ні меду ні сліз
ні світла в тунелі
ні вошей в шинелі
ні стін ані стелі
я тиша в золі
29 Липня, 2013