Здавалося ніби та пташка завжди буде з тобою,
Де б ти не був,і куди б тебе зі своїми абіціями не занесло,
Але ж тепер її банально немає поряд,
Вона полетіла туди де тепло!
А ти далі холодний мов айзберг,
Та твого холода вистачить ,щоб все вкрити снігом,
А за нею треба було не кроком,
А за нею треба було лиш бігом!
І як не клади,все не на свому місці,
І вже ніколи не буде,лиш смуток гризе твоє серце знов,
Бо як не крути без усіляких прилюдій,
Знову болить та рана-любов!!!