Лісового багаття дрібна недотліла галузка -
Наступити ногою - розсиплеться і зачадить…
Учепилися в душу ( щось вічно усе не по-людськи)
Остючата дрібні перецвілої череди.
Учепилися в душу.
Не визбираєш.
Не обтрусиш.
Ще не раз запече біля серця в безсилій журі
Лісового джерельця холодно-солодка отрута,
Перестояна круто на жовтій вільшаній корі.
Ще по серцю не раз цвьохне боляче, мов по обличчю,
Невідхилена гілка, невидима, наче літа,
І почується, ніби мене ти неголосно кличеш,
А насправді то зойкне спросоння наляканий птах.
А насправді лише за далекими снами кохання
Лісового багаття галузка згорить, та й усе.
Тільки поїзд пройде за вівсяним некошеним ланом.
Тільки голосом скрикне моїм на пустому шосе…
м.Вінниця