Минає час, а я цілую зорі,
За те, що саме ти їх дарував.
Смішні вони, немов шматочок волі
Й життя, яке без мене марнував.
Минає час, а я тебе люблю!
Лечу з коханням крізь століття, мрії.
Тобою, моє серце, я живу,
Бо ти частинка щастя і надії.
Минає час, і стукає у двері
Буденне те, чого ти не чекав.
Та поруч буду я, моя лелеко,
Аби життя твоє ніхто не вкрав.
Минає час, а я ще й досі поруч,
Ще й досі, щось тріпоче у душі,
Бо серце моє, стало тобі в поміч,
А твоє - стало моїм назавжди.
Минає час, а вітер ще сміється:
Коли цілуєш руки і вуста,
Коли душа-перлина віддається
Тобі, й стає не менше чарівна.
Минає час, а дощ тече росою
І обмиває квіти, що в мені,
Так любляче посаджені тобою,
Найчарівніші будуть на землі.
Минає час, та хай собі іде,
Аби не зачепив, того, в що вірю.
Того, що мною у тобі живе
Ну а в мені тобою тихо мріє.