Ось так,зумовлені дощами,
Вже стерлись наші дні й припали порохом серця,
Ось так,закінчилась любов мов допінг,
Залишивши лиш синю душу,як в мерця!
Вбив побут,той який так влучно правив нами,
І ті сварки добили вщент горня,
Раніше те,що так любило всі твої обійми,
Тепер вопить від нашого тілесного тертя!
Ось тут на кухні без тепла у холоді,
Та тиша спокоєм вимовлює твоє ім*я,
-Мій Любий,все колись кінчається,
І як не підеш ти,то піду я!