Я пробачаю тебе за ночі
Що так солодко світять для неї
І за руки твої і за очі
Що на тілі немов Прометеї...
Пробачаю тебе за усмішку
Що, неначе печальна весна
Знов гортає життя ніби книжку...
Знаєш, й досі вона чарівна...
Та любов, що сміялась над нами
Запах тіла вдихала твого
Відчувала стук серця губами
Й відбивалась від серця мого.
Я пробачу тебе і забуду
Як печально горіла душа,
Засміюся із тебе і буду,
Хай самотня, але вже весна.