Без вас...

               
Якось так спокійно на душі..
Тихо, трепетно і трішечки печально..
В голові поснули всі думки,
Мрії всі й любові мої дальні..
Ви десь там, де небо моє плаче,
Де зірки мої танцюють вальс.
Ви не мій і на землі неначе
Знов роса, мов нежива, без Вас.
Ви не мій і тільки теплий вітер
Дотики лишає на губах,
Якось дивно розквітають квіти
У моїх, ще молодих, руках.
Також дивно сяють поцілунки
Мені подаровані від Вас,
Хай були це давні подарунки
Але це життя живе без нас!
„Вас люблю!” – шепоче моє серце,
Розум каже : „Ні, то не любов”,
Пам'ять же кричить услід : „Воскресни!”,
Ну а біль бунтує мою кров.
Біль, що розриває душу
Тишою і облива смолою.
Хай ще довго, та чекати мушу
Щастя, що покличе за собою!
Щастя, що обійме і прикриє
Тилом, весь мій трепет і печаль...
Щастя, що в житті мені відкриє
Лиш любові безконечну даль!