Він жив у квартирі що схожа була на жебрацький притулок,
зі своїми страхами, і янголом, якому обрізали крила,
і матір’ю, яка казала, що він безнадійній придурок,
хоча насправді, дуже його любила…
Йому було двадцять.
Він знав що сидить у неї на шиї.
І вона казала, що через нього, в неї, сиве волосся,
вона дорікала його тим, що лишила всі свої мрії,
лишила заради того,
щоб йому нормально жилося.
А він кричав,- то краще б зробила аборт?!..
а янгол ходив поміж них, збираючи пір’я своє…
- Так, треба було!!! – рипіла вона, як фальшивий акорд,
хоча розуміла,
він все, що у неї є.
А янгол безкрилий ходив несучі свою втому,
і через це,
у ночі, бувало скрипіла підлога,
янгол тихо ходив по цьому, сірому, дому,
плакав, і тихо просив нову, пару крил у Бога…
М.Філдман