Ходив, шукав...

Ходив, шукав...

Ходив, шукав,
дивився скрізь...
Нічого бачити не бачив.
Очей бо не відкривав...

Не думав
що дивитися достатньо
щоб зрозуміти світ,
котрий мене
і я котрого
-- ані трошечки
не знав.

Про нього я,
Про мене він
-- не думав і не гадав!

А ось прийшла година --
Людина я, минуле не забув:
Себе, від себе,
не від світу --
Я й запитав: А де бував?..
Де я ходив, що я шукав!?.
В яких кольорах мої жупани
носив я?.. Які сандалі,
на мої ноги, надівав?..

Аж я не грек,
також не римлян,
А все ж таки графічне око
завжди я мав...
При битві в Фермопілах
300 спартанців я бачив
-- котрі розгорнули
фалангу романську!
Тоді я, із ними,
скасування неволі закон
підтвердив, підписав!..

Покинувся в світ
-- поза кордони неволі,
Та й ходив де я міг.
Щось нового шукав!..