до крику, до болю, до сумлінь у собі
я промовлю " ти потрібен мені".
й через тисячі років, через безліч ночей
ти для мене залишишся перший, ти для мене залишишся цей..
цей, що ночами приходить лише, цей, що в казках безсмертних живе..
і тоді я подякую тобі за все,
за сум, за радість, за всі почуття
їх викликав ти, їм нема вороття
й відкриваючи зранку свої сонні повіки
думаю лише про одне:
" я твоя навіки.."
12.01.2013