Жар

Микола Щома
Жар

Гортань засохла
-- води немає.
Хоч би трошечки помочити
-- згасити жар пекучий.

Пожежа спалює платівки,
голосів звуки погоріли:
Вже не бринять аж ніяк!

Найкраща картина світу
похмурилась у повітрі.

Фальшиві листівки
обгорнули її попільним
-- ізгорілим,
пороховим буттям!
Літописну повість
проковтнула,
у свою все забутність,
похмурна Земля.

Вся запись замкнулась
-- напевно навіки,
про наше нечемне буття!