Я просто вірила у нездійсненне,
І не забувала вуст твоїх тремтіння.
Попросила у неба прощення,
За нас, за тебе, за сумління.
Розщемилось серце надвоє,
Та мрії ті не відпущу,
Вони пов*язані з тобою
У сизих променях дощу.
І мрії-немрії тоннами ринуть,
Боляче не стало, тільки легше,
До тебе у сни я лину,
Хоч не вірю щастю, воно бреше.