Черепи
Черепи жовтіють --
розсипані перли роздумань людей.
Дороги покриті чирвоною тінню...
Споміж них загубились бажання --
Досягти мети розпізнання:
що є ніч, а що днь.
Вітри не вітають нікого.
Розвівають усе -- Все те
що їм переходить дорогу.
Не братаються к ким не бажають,
Самостійно будують руїни свої.
Вони, немов ті нелюбимі буржуї.
Грабують природу і церкву.
Стандарти в них гасла живі!..
Не кров лл’ється рікою
-- їхні жили є труби мідні...
Ось так світ вони повертають
І кажуть, щоб вітри шуміли:
'Бог на Небі, ми на Землі!'.
А я бачу усюди
лишень черепи одні!