Злива

Прошу, до суду-віку залиши
мені на спомин цю раптову зливу,
де очі в очі і душа в душі,
інакше – непотрібно й неможливо.

На нерві пригасаючого дня
шаліє часу непоборна сила,
і мить жадану серце зупиня,
чи навпаки – іще не зрозуміла…