Гаптована сорочка домоткана,
блищить на сонці серпня капелюх –
ним відганяє ос, кусливих мух,
вартує він на зоряних баштанах...
А зорі – сріблом в стомлену траву,
росою вранці спалахнуть востаннє...
І всотує їх спраглими вустами
засмаглий степ... сплітає тятиву
між будяків для променів і світла.
Мов посмішкою вуст до самих вух,
стікає соком – репнув бо! – кавун,
а небо зрідкохмарене, розлите...
Розпеченого сонця мідний жбан
напівсхилився до Дніпра під кручу,
прошкує літо в осінь неминучу
крізь плетиво баштанових ліан.
Перевод с украинского С. Груздевой:http://www.stihi.ru/2013/08/10/381
Расшитая сорочка домотканна...
На солнце шляпа августа блестит –
Он ею ос гоняет...Сам мастит –
И звёзд бахчи лелеет неустанно.
А звёзды сыплются дождём в траву,
росою вспыхнут утром на татами…
Их втянет пересохшими устами
степь загорелая…сплетает тетиву
меж будяков – снопу лучей и света.
Улыбкой до ушей и вновь от уст
стекает соком треснувший арбуз,
сеть облаков прорежена для лета.
Калёного светила медный жбан
Полусклонился ко Днепру под кручу...
Как лето в осень топает, озвучу
Сквозь заплетенья бахчевых лиан...