зів’ялого літа зупинка
закинуті квіти-будинки
забутого поля кварталик
життя комашиного ралі
тремтіли на сонці росинки
за вітром плелись павутинки
як очі порожньої зали
кульбаби лисіли й лякали
губилися в небі волошки
їм згуби не шкода нітрошки
дзвіночки джмелем не гуділи
пустішало макам у тілі
позносило дах материнці
німиця розкинула бильця
чіплявся за рів подорожник
бо йти по щебінці неможна
вели цвіркуни перекличку
із мальви повстала капличка
не видно на ній богомола
та Бог з ним обійдеться поле
всідалося сонце при бабці
їй крильця втомилися з танцю
на стебла влягалися хмари
мов загнані вівці в кошарах
здавалася мова сухою
у поля що спало з рікою
шукав парасольку кварталик
очима порожньої зали
аж місяць побіг по травиці
зайшов до пустої каплиці
обняв скільки зміг притулився
за в’янучий цвіт помолився
і стало так любо і жаско
бо правда затьмарила казку
бо все що на світі з любові
початок заглада і сповідь
9 Серпня, 2013