Я з любові заплакала гірко,
І сховатись хотіла під стіл.
Усе горе топила я в віршах
(Ніби завтра ведуть на розстріл)...
Я ридала і спину не знала!
Я не знала, чи скінчиться день,
А вірші все писала, писала...
Написала і кілька пісень.
Я любові сльозами вмивалась.
Їх все менше ставало щодня,
І вірші вже так не писались...
Затопили все горе буття?
Я з любові не плачу вже гірко,
Не ховаюсь під стіл чи десь в кут,
І не пишу давно я вже віршів.
Я живу ще? Послухайте пульс!..
09/08/2013