ЗАЛІЗНИЙ ХАРАКТЕР (Павло Глазовий, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16462)
— Нам, мужчинам, дорікають: їздячи трамваєм,
Ми, мовляв, жінкам ніколи місць не уступаєм,
Бо, мовляв, ще є мужчини некультурні й грубі.
В цьому треба розібратись, громадяни любі.
Якось їхав я трамваєм, а уздовж проходу
Натопталось душ п'ятнадцять женського народу.
Треба місцем поступитись. А кому охота?
Ти стоятимеш, а сяде тютя жовторота.
Я до публіки й звернувся: "Женщини і дами!
Хто найстарша і найтовща буде тут між вами?"
Всі мовчать, як без'язикі, мов заклало вуха.
Я й кивнув одній бабусі: "Йди сідай, старуха!"
А вона попалась, видно, із єхідних штучок.
"Та сиди вже там, — говорить, — теж мені онучок".
Я до іншої звертаюсь благородно й чітко:
"Ви, по-моєму, найтовща. Йдіть сідайте, тітко".
А вона стоїть, як скеля, наче й не до неї.
Не оцінює культури й чемності моєї.
Я до третьої заходжу з іншого вже краю.
"Вам, мамашо, скільки років стукнуло?" — питаю.
А вона скривилась гірко і сказала строго:
"То тебе об стінку лобом стукнули малого!"
Як почув таку я фразу, сів на місце зразу.
Більше женщинам я місця не давав ні разу.
І мене тепер не стягне найсильніший трактор.
Ми, мужчини, теж умієм показать характер.
ЖЕЛЕЗНЫЙ ХАРАКТЕР (вольный перевод П.Голубкова)
- Нас, мужчин, вот упрекают: при езде трамваем,
Женщинам, мол, никогда мы, мест не уступаем,
Дескать, есть еще мужчины – некультурны, хамы.
В этом надо разобраться, граждане и дамы.
Как-то ехал я трамваем; вдоль всего прохода
Натопталось душ пятнадцать женского народа.
Надо место уступить бы. А кому охота?
Встанешь ты, а вместо - сядет птенчик желторотый.
Я к толпе и обратился: "Женщины и дамы!
Кто старее всех и толще будет промеж вами? "
Все молчат, как безъязыки, иль оглохли ушки.
Я кивнул одной бабульке: "Сядь иди, старушка!"
А она попалась, видно, из ехидных штучек.
"Да сиди уж там, - сказала, - отыскался внучек".
Я к другой тут обращаюсь – благородно, четко:
"Вы здесь толще всех, похоже. Так садитесь, тетка".
А она скалою встала, будто я совсем не к ней.
Не оценит ни культуры, ни учтивости моей.
Ну, я к третьей захожу уж с другого края.
"Вам, мамаша, сколько лет стукнет?" - Вопрашаю.
А она скривилась горько и сказала строго:
"Тебя в детстве лбом об стенку стукнули немного!"
Услыхав такую фразу, сев на место сразу,
Больше женщинам я места не давал ни разу.
И меня теперь не стащит самый сильный трактор.
Мы, мужчины, тоже можем показать характер.