1.
у цьому літі
у запеченім книші
начинений дощами
помащений вітрами
із присмаком
бурлацької душі
я
рухлий запах
надвечір'я
мене
вдихають
у мене
вірять
як і в усе
оте
що має гріти
давати привід
не міліти
і сонце виганяти
з пащ
2.
хлопчина
із глибокими
як ніч
очима
зодягнений
у ледь-прозорий
плащ
під колір
посинілих губ
несе мене
незвиклого до крові
несе в собі
у щенеслові
що так пасує
на бджолиний гул
3.
я
не тримаюся
усмішки
пливу собі
неначе снами
ліжко
малююся
по листовинці
і кручу вітер
на мізинці
легкий
немов безтіле пір'я
цей рухлий запах
надвечір'я
4.
от і земля вже
геть пропала
не видно
дна
того
що жалить
немає спин
і ліктів теж
немає слів
немає меж
намок у чорне
плащ
і сох
до рана
а я
черствів
і м'як все
безустанно
перебираючи
в легенях
зерна снів
і висівав
які ясні
посходили вони
мов дзвін великопісний
мов первородна з мов
чи лебедина пісня
5.
є поріг
а за ним
іще так
сто порогів
рови
штахети
хто стояв
на краю
і слухав
той виловлював
звук
на вуха
у повітрі
у цьому літі
стільки щастя
дай Бог
дотліти
6.
очі
світлом замело
рань така
що невимовно
недослівно
не алло
в кронах
скронях невгамовних
рань така
що вмерли сни
і не мучилися мрії
то вона
мене п'янить
то від того
я
жеврію
7.
синь
та не та
під очима
слово ковтай
Батьківщина
8 Серпня, 2013