Я поринаю з головою у вірші
І спогади з тобою
Оживають на моїм листі
Таким чистім, як і ти
Я справді вірю в чудеса
Тому надію бережу завжди
Буває я віддамсь уяві
Такій бурхливій, як струмок
І оживають нові постаті й події
Як шкода,що цього ніколи не було
Ми втратили можливість ту
Яку тримали міцно, наче дорогий хрусталь
А іноді й нічого сказати
Так хочеться помріяти
Як добре, що завжди зі мною
Ручка й чистий лист
Він прийме все
Дійсне й вигадене мною...