Людмила Литвинчук
Цветёт жасмин…И светится в ночи,
И пахнет так, как он не пах столетье.
Ты говори, ты только не молчи -
Люблю твой голос больше всех на свете.
С цветка упала капелька росы,
Она - слезинка ночи на ладони.
Твои я помню письма, что несли
Тоску твою сквозь высоту бездонья.
Снег на висках…Года - за клином клин.
Но ты забудь! – Твой смех подхватит ветер,
Хотя б теперь, когда цветёт жасмин
И пахнет так, как никогда на свете…
Перевод с украинского
Оригинал
Цвіте жасмин…І світиться вночі.
І пахне - як не пахнув ще ніколи!
Ти говори, ти тільки не мовчи,
Хоча б тому, що я люблю твій голос.
Упала з квітки крапелька роси,
Немов сльозинка ночі на долоні.
Я пам’ятаю всі твої листи,
Увесь твій сум високий і бездонний.
На скронях сніг…Швидкий у часу плин.
А ти забудь! І сміх посій довкола,
Хоча б тепер, коли цвіте жасмин
І пахне - як не пахнув ще ніколи…