Я йду від дощу не питай,не треба,
Скільки там було хмар?
Боляче від того,що я була у парку єдина,самотня,
Серед мільйона закоханих пар..............
Не питай чи варто зустрітись сьогодні,
Скільки діб я не спала,і чи досі зі мною у ліжку спить кіт,
Коли ж почнеться та довгоочікувана зворотня реакція,
І ти відкриєш для мене свій світ??
Я йду від дощу та біль вже втрачає глобальне значення,
Гіркі сльози навчили не плакати,доля навчила чужого не брати,
Вона-це лінія через яку в мене немає доступу,
Завдяки її в мене змога лише мовчати!!!!!!!!!!