Ну як її можна було зрозуміти?
Якщо вона в чай зовсім не клала цукру,
А телефон постійно був вимкнений
І в побаченні відмовляла навіть імператору.
А ще вона дуже боялась шуму,
Тому постійно мовчала, була скована
Та до цього ще - не виліковна,
Хвороба-самотності стікала трубами.
Можливо у всесвіті її погляду
Було цікавіше, ніж серед натовпу,
Та хіба вдалося б на мить зазирнути хоч,
Щоб побачити її справжню?
За вікнами, дверима схована
Забута чужими та рідними
Це та, що по світі блукаючи
Раптово заснула між квітами.