Я не прошу цілувати мені колін, зранку приносити каву чи купувати квіти
Я не прошу уваги, лиш скільки б ти зміг, чи можеш ти дати, не більше
Я не прошу даремних вистав, банальних цих драм і зовсім така не ревнива
Я не прошу від холоду захист знайти, нехай навіть піде злива.
Я лиш хочу твій голос своїм обіймати, тримати руки, від погляду твого мліти
На старому нокіа ( з розбитим екраном) твої фото від старості стали ржавіти
Приходь лиш до мене, взявши лайливі слова і всі свої (недо) бронхіти
Я сама цілуватиму твої коліна, робитиму каву, тобі даруватиму квіти.