А в мене руки тремтять від твоїх слів
А коли ти торкаєшся - я млію. Не приходь
До мене, коли душа заболить. Це мало.
Бо в мене постійно, а в тебе лиш раз на неділю.
А знаєш, мурахи мої вже давно підросли
Тепер по шкірі холод в два рази сильніший
Будь, будь-ласка, зі мною справжнім, живим
Бо пластикові і так навколо постійно.
Благаю, кричи, щоб я чула тебе весь час
Навіть за три паралельних чужих світи
Я тебе відшукаю , через усі дощі,
Де б ти не був - я зможу до тебе дійти.