БАТЬКІВСЬКА ХАТА
Батьківська хатина
Осиротіла край села,
Ніхто туди не їде,
Ніхто не загляда.
А в тій хатині
Колись жила сім'я.
Ох,працьовита була
Вже та рідня.
Велика та родина-
Семеро дітей,
Батьки не досипали
Тих малих ночей.
Щоб добре жили
Діточки малі,
Батьки сумлінно
Працювали на землі.
А дітки,що зростали
В убогій тій сім'ї,
Сумлінно працювали
На батьківській землі.
На буряки ходили
В поле, обробляли,
Своїм батькам допомогали.
Матуся говорила дітям:
"Під лежачий камінь
Вода не підтече,
Нам треба дружньо
Працювати в літку,
А в зимку будете
Всі на відпочинку".
Зібрала мама своїх
Дітей дорослих,
Як квочка біля себе
Збира своїх курчат:
"Як я помру,-сказала
Мама рідним дітям:
"Не ворогуйте, діти,
Благає батько, благаю вас".
Стоїть хатина,-
Батьківська сирітка,
Ніхто туди не їде,
Ніхто не загляда.
А де ж ті діти-
Сім'я багатодітних?
Невже забули
Батьківські слова.