найбільше смакують саме ті шматки м’яса
які колись були чемні і пригощали медом
різали яблука навпіл, вітали зі спасом
і дряпали списом гарячим зліва холодні ребра
які лютували замість того щоб бути терплячими
бармен, ссука, у мізках сплутав інгредієнти
і раптом ставало не смішно і навіть лячно
незручно і гірко, такий собі протяг з абсентом
і ось вони смажені і, бляха, такі безпорадні
яблука, мед і у пляшці червона повінь
солодкі, м’які і вже над тобою не владні
з присмаком тестостерону… чи можливо любові