ГРОНА ГОРОБИНИ
Червоніють грона горобини
Я згадала юні ті літа.
Моє серце так забилось вперше,
Покохала хлопця - скрипаля.
Я кохання перше не забуду,
Пам'ятати буду все життя,
Покохати вдруге важко знову,
Бо - це щире й світле відчуття.
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора,
А в подвір'ї голосно щебече
Наша рідна й мила дітвора.
Діти є в родині - це чудово,
Здорово живе ця дітвора.
Щоб могла я повернуть дитинство
Я б на мить щасливою була.
Діти наші - милі, прехороші,
Не спішіть дорослішать в душі!
Важко дуже жити нам, дорослим,
Бо несем тягар важкий в житті...
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора,
Та чомусь згадала я сьогдні
Гарного й милого скрипаля.