Я должен попросить о встрече,
Осень – снова моя вина.
У меня украли слова,
Их транслирует
Сладкое телевидение.
Эфир осеннего тумана льется…
Ты не видишь меня
И проклятую ушедшую осень.
Вспоминай:
Грязь, холод, стекло,
А мы босые
Стоим, и нам все равно
И никаких обид…
Та осень сама забрала у себя, нас.
Я должен попросить о встрече,
Я виноват.
Моя осень ошибалась,
Я ее оставил.
Я вернул себе каждое предложение нелепых фраз.
Больше никаких обид.
Ни у тебя на осень, ни у осени на нас.
yevgen pastuhov – virshi
Я маю попросити пробачення
Осінь – знову моя провина
У мене вкрали слова
Їх транслює
Солодке телебачення
Ефір осіннього туману лине.
Ти не вибачаєш мене.
І кляту минулу осінь
Пригадай
Бруд, холод і скло
А ми – босі
Стоїмо і нам все одно
І ніяких образ.
Та осінь сама забрала у себе нас.
Я маю попросити пробачення
Я винний.
Моя осінь помилилась
Я її кинув.
Я повернув собі кожне речення безглуздих фраз.
Більше ніяких образ.
Ні у тебе на осінь. Ні в осені на нас.