Над степом злетіла вівсянка.
Пірнула в глибоку блакить
Й майнула у жито, мов бранка,
Що в золоту клітку біжить!
І поміж рудого колосся
Волошкові плями виднілись.
Навшпиньках вже кралася осінь,
Солодким нектаром труїлись
жадобою згублені бджоли.
Гаряче мереживо Сонця
Стелилося по видноколу...
Облиште! Синиця в долоньці?!
Я щастя не буду чекати.
Бо ж ось вона, моя Нірвана -
З вівсянкою разом співати
Посеред Вкраїнського лану.