Відшуміла осінь дивним листопадом,
Покружляла золотом кленів і беріз,
Пронеслася нашим яблуневим садом,
І сердитий вітер листя ген розніс.
Волохаті хмари нависають низько,
Проливають сльози на брунатний килим.
Сивочола з холодом уже зовсім близько,
Розпрощатись тяжко з усім серцю милим.
Зігрівають спогади про духмяне літо,
Про яскравий літній диво-зорепад,
І живуть у серці віковічні липи…
Повернути б роки прожиті назад.
Завихриться віхола, занесе снігами,
Все довкола спатиме, ждатиме весни.
В серпанковім мареві, білій круговерті
Хай мені насняться лиш щасливі сни!
14.11.2012