Люби мене, люби, як любиш ранню весну
У цей привітний день, в цю мить таку чудесну.
Та надаремно, – змішалося добро і зло,
Кохання догоріло і вистигло тепло.
Ці навіжені неспокійні наші долі
Зависли в небесах, згубились в чистім полі.
Тремтить, ячить печаль, ховається в долоні,
І падає сльоза, сріблиться на осонні.
Упустиш мить, в ту саму воду не ввійдеш, –
Шумить, бурлить життя нестримна річка.
Чого тільки заради щастя не знесеш…
Тож хай горить, яснить любові свічка!