Насправді дивно спогадами жити
В легеннях зараз дихається важко
І хочеться так горе своє заглушити
Я схожою стаю на дворове дівчисько
Чи то мені здається просто?
Бо друзі стверджують, що не змінилась
Але багато вже вина пролито
Часу багато я бісилась
Я наче море, що штурмить постійно
Злюся, нервую і кричу, а потім враз хорошою стаю
Незвично бачити себе такою
Здається саме ,ти, мене змінив так сильно
Я впевненішою стала
Жагу здобула до життя
Я ставлю цілі
І впевнено крокую до їхнього реалізування.