«Ах, махноградка!» – чула я з тих пір,
Коли ще пішки під столом ходила.
Я пам’ятаю батьківський наш двір,
Як на руках в бабусі там сиділа.
У школі про Махна не чули слів,
Хоч під дворами баби гомоніли,
Що він добру своїх вояк учив,
І з ним простії люди не бідніли.
Ой, роки, роки!.. Скільки відійшло…
Та пам’ятники є у Гуляйполі –
Наш батько Нестор ( місто так гуло!),
Його тачанка, знайдена у полі!
Я на побаченні була у тім краю,
Ще й з земляком великим «посиділа»,
Відчула щемінь в серці, біль свою,
Сльозу зрадливу скрити не зуміла…
26.08.2013
На знімку я в Гуляйполі біля пам'ятника
Нестору Махно. 2011 рік.