Исходив полземли, и не думая вспять
Поворачивать в степь по следам каравана,
Царство Божье нигде не сумев отыскать,
Три волхва расстаются навек у кургана.
Первый – в чёрных одеждах – спешит на восток,
Подгоняемый тенью своей на дороге,
И доносит навстречу ему ветерок
Дым кочевий и топот немолчной тревоги, –
И на север уходит второй, на поклон
Холодам, рассыпаясь дождём, мошкарою,
Сквозь себя пропуская несметный полон,
Уводимый к чужому, далёкому морю, –
И последний на запад идёт – на огонь –
Жёлтой песней песка, языком суховея,
И отточенный меч, обжигая ладонь,
Укрывает под пыльной одеждой своею...
Три волхви
Півземлі обійшовши, не досягши мети,
Не повернуться в степ по слідах каравана.
Царство Боже ніде не зумівши знайти,
Три волхви розлучаються біля Кургана.
Перший – в одязі чорнім – прямує на схід,
Власна тінь підганяє його на дорозі,
І доносить вітрець йому тупіт копит,
Дим кочовища... Стиснеться серце в тривозі,
І на північ йде другий у вічний полон
Холодів, що зрідні невимовному горю.
Пропускає крізь себе тьму-тьмущу колон,
Що бредуть до чужого, далекого моря.
І останній за сонцем іде удогонь
Через пісню пісків, через що тільки бозна.
І нагострений меч, що для дужих долонь,
Прикриває гарячим закуреним корзном.
Переклав Станіслав Реп'ях