Перевод с украинского стихотворения Елены Каминской7.
*
Стал в СМС-ке мир с судьбою равным.
Что расстояния? твою я слышу душу.
Слова простые вмиг врачуют раны,
и могут стены, горы с места рушить.
Вновь, ночью - строчка:"Я люблю безмерно!"
Не вижу буквы...лишь глаза мерцают.
Скрипач-сверчок игрою тешит сердце.
В ответ пишу: "Я жду тебя! Желаю!!!"
Сквозь ночи синеву - глаза синее.
Как колокольчик яркий, цвета лета.
И снова буквы: " Милая, успею!".
А я краснею, словно маки ,цветом.
Раскрыты шторы - тучи ходят сонно
и спрятали луны фонарь заметный.
Мобильник - свечкой (льется свет с ладоней),
для нас отныне вещью стал заветной.
И ты спешишь! Огонь еще не гаснет.
Покуда пальцы нежные искусно
не прикоснутся здесь ко мне, так сразу...
Пусть будет настоящим это чувство!
27.08.2013
Текст оригинала.
SMS дотик
Елена Каминская7
http://www.stihi.ru/2013/08/18/8055
На еСеМеСці світ зійшовся в долю,
Що - відстань?! Я ж бо чую душу,
Слова в цю мить і рани всі знеболять,
Ти ними стіни, гори зрушиш!
Крізь ніч рядочком: "Я тебе кохаю!"
Не бачу літер, тільки - очі!
Скрипач-цвіркунчик ніжить серце, грає...
Пишу: "І я! Чекаю! Хочу!"
Синіє темінь - очі сині-сині!
Дзвіночки в полі (фарби літа)...
Знов кілька літер: "Їду, мила, лину!"
А я, мов мак - стою розквітла!
Розкрила штори - хмари, наче сонні
Сховали десь ліхтар магічний…
Мобільник-свічка! Світло йде з долоні!
Для нас він став не просто річчю!
І ти спішиш! Вогонь не згасне доти,
Допоки пальці ніжні, вправні,
Хоч злегка тіла не торкнуться, дотик
Відчути хочу, дотик - справжній!