Святі голодранці
Так хрест нам тягнути до самої смерті
У спину не чути погроз і зітхань,
Ми знову у пеклі рятуємо душі,
Щоб славити гідно убогий народ.
Назавжди збудуємо світле майбутнє
Себе не жалкуючи заради дітей,
Латаючи душі розбиті від сліз,
Прямуємо в небо до світлих Богів.
Скрізь крики голодних,
Жадоба і гріх,
Сліпа колотнеча,
Недовіра і біль.
На груди упали тяжкі кайдани,
Загризли правдивих за крихту прозрінь,
Ікони чорніють від горя й брехні,
Антихрист у церкві збирає людей.
Ненависть панує над світом земним,
Стискаючи мотузку над трупом сліпим,
Горить атмосфера у бруду пливе,
Зливаючи з неба кислотні дощі.
Святі голодранці жадають війни,
Топити потрібно о тих, що крадуть,
Що правлять і славлять тільки себе,
Сміються над бідними вічно людьми.