земля міняє капелюха
із чорного на кольоровий
натягує собі на вуха
і залітають в очі сови
волоссям пропливають щуки
згус ліс насуплено й барвисто
а по дашку гуляють круки
душа летить на їхню пристань
вона шукає порятунку
і соломинку зачепитись
а птахам крукається лунко
вони бозна чим нині ситі
хай ніс Говерлою зігнутий
його видовжують трембіти
веснянками розквітла рута
а сонце в підборіддя світить
щокою йдуть гірські потоки
до губ джерельних сон впадає
земля смакує щось високе
напевно журавлину зграю
а я невисохла росинка
тремчу від вітру попід носом
а піді мною павутинка
що зачекалася на осінь
гойдай мене до третіх півнів
колисонько забута смерті
ти між люльок не маєш рівних
таких чутливих і відвертих
земля скидала капелюха
перед росинкою що зникла
а павутинку вітер слухав
як та давно до втрати звикла
28 Серпня 2013