Навіщо мучаєш мене,
У прикрих сльозах звинуватив,
Кому потрібна та душа,
Яку ти посадив за грати.
Навіщо граєш на струні,
Яка давно вже заніміла?
Закінчились мої слова,
Зосталися сумні мотиви.
Колись давно,у світі сонця,
Я прокидалася живою,
Тепер мені все рівно,чесно,
Що сталося тепер з тобою?
Невже в тобі ожило сонце,
Прокинувсь щирий добрий сміх,
Невже ти захотів удруге
Торкнутись свіжих моїх снів?
Невже згадав ти,як в минулім
Ти мою радість розбудив,
Як моє серце ти розкинув,
Свій сміх до нього прищепив?
Не вірю я,все це не щиро,
Тепер моє життя в пітьмі,
Не вибачаю я помилок,
Не бачу віри в правді тій.
Ти йди,тебе я не тримаю,
Тепер ти вільний навіки,
А я собі у своїй кризі
Вірна,тобі лишилось лиш піти.