И снова мы вместе единым обманом
О, дивное танго - печали и страсти,
В ловушке опять твоего я тумана,
Сожгла, видишь, пристань -
в твоей теперь власти.
Волнуется сердце, а гибкое тело
Дрожит в опьяняющих крепких объятьях.
Меня бирюзовое солнце согрело.
Что/ черное? серое? /дальше не знать мне.
Возможно, ждет пропасть на каждом обрыве,
Но страсть и печаль увлекают так пьяно
Плыть дальше и дальше, отдавшись порыву...
Хоть ведаю я, что с рассветом обманет
Чудесное танго, туманом растаяв.
Но нынче не страсть мне туманная снится -
В угарной усталости видится явно
Мне нежность твоя, будто белая птица.
***
О. Теліга
І знов з'єднались в одну оману
О, дивне танґо, — і сум і пристрасть.
Пливу на хвилях твого туману
Згубила керму, спалила пристань!
І б'ється серце, і гнеться тіло,
В твоїм повільнім і п'янім вирі —
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре…
Чекає прірва на кожнім схилі —
Та сум і пристрасть манять так п'яно.
Пливти все далі, віддавшись хвилі,
Та завтра, вранці, під перший промінь
Зрадливе танґо, твого туману.
Мені не пристрасть туманна сниться —
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О, світла ніжність, твоя криниця.