Пожовкле листя з запахом розлуки
Твої цілує ноги, кожен крок…
А іноді твої цілує руки.
І завмира, мов складений рядок…
І поміж листям, ніби між рядками,
Трава, змарніла, наче серпня сум.
І що то було, милая, між нами?
І чом у спадок літа – жмуток дум?
А так все починалося весняно...
За квітнем травень пролетіли вмить.
Нам червень обіцяв з’явитись п’яним –
Й кохання келих власноруч налить.
Та я не маю долі сумувати,
І щастя вже у тім, що ти була.
...Я втратив здатність листя сум збирати –
Ти з рук моїх зростила два крила...